На краю судьбы
Садзяць лес. Ступаеш на мяжу.
Я баюся шчасцем напалохаць
самую любімую душу
(з-пад рукі гарэзліва гляджу)!
Колькі часу нашым соснам трэба
падрасці – яны цяпер трава!
Ты смяешся і трымаеш неба,
абдымае плечы сінява!
(Я табою толькі і жыва!)
Восень дагарае ў вершалінах…
Заклінаю быццам на крыві:
прыйдзе час, з даверам і павіннай
у лесу ці мо ў лёсу на краі
ў ноч вазьму і назаву сваім!..
Свидетельство о публикации №126022807338
На одном дыхании прочитала. Столько искренности в каждой строке!
...Сколько времени нашим соснам нужно
подрасти-они сейчас трава!- очень удачная находка.
Браво! Как всегда, талантливо и неподражаемо!
Обнимаю Вас, Стасенька!!!
Аида Юг 05.04.2026 19:28 Заявить о нарушении
Текст из жизни).. а вот этот текст люблю. Он о счастье, у которого даже дата есть)
Анастасия Котюргина 05.04.2026 23:21 Заявить о нарушении