Для брюнетки
фарбами краси земля буяє,
як колись теплом мене хвилює
істину в душі моїй шукає.
Я твої світлини знов листаю
і хто зна,чи не забула досі?,
бо лиш я давно тебе кохаю,
і замість весни на серці осінь.
Знаю,не чекаєш на подвір'ї,
бо вина,на нас обох,у всьому,
тільки ти живеш у Білозір'ї,
ну,а я у місті Кам'янському.
Заметіль веснЯна душу крає,
і теплом лікує,мов таблетка,
знов журюся я за рідним краєм
щоб з тобою здибатись,брюнетка.
Все сказав в поеми епізоді,
жінка ця-життя мого перлина,
доведу колись їй при нагоді,
що любов існує лебедина.
квітень 2026
О.Чубенко-Карпусь.
Свидетельство о публикации №126022803302