вместо слёз

замісто сліз

Холонуть душі, леденіють хати,
Гуртожиток, пологовий, лікарня…
До кого всемогутнього взивати,
Коли найтяжчі злочини – безкарні?!

Як пригадати молитви; й не вити
Від чаду ночі, відчаю влучання?
Як світлосповідання відновити?
Як відновити віропостачання?

Чи там закони божі вже не чинні,
Де замерзає Київ, стигне Харків,
Де дрон в Дніпрі підпалює в падінні
Багатоповерхівку, мов цигарку?

В напрасному повітряпотрясінні
Пустоти розчиняють голосіння,
Питання риторичні і безсильні
Зависли і гойдаються у сині.

У спічах вдосконалюють блюзнірство,
Як норма подається святогудство,
Здичавіле умами править звірство,
У мозкові розлюдненого людства

Холодокост застряг, як кістка в горлі,
під хрускіт слів, на тлі людського горя,
на розлив сліз розпродається  море
й потвори вершать суд холодомору.

У чорних дір – ні витіку, ні устя.
Не помічні ні вірш, ані молитва.
Ні верша, ні ворітниця — безглуздя.
Й несите жерло зрадженої битви.