ОБРІЇ В ТІНЯХ
На стінах тіні танцюють відчай,
У чаші дум – лиш гіркий полин.
Любов спотворилась у звичай,
Та й не на двох вже й не в один…
Гра епізоду – вчорашня рима,
Що загубилась між розмов.
Рутина днів – прірва незрима,
Колись в них квітнула любов.
Тепер – корінням туга в груди,
Вечір вдягає самотність у шовк.
А ми лиш просто – “колишні люди”,
Спів ліри задихнувся вже – замовк.
Вітер всі вірші зчитав на сторінках,
Кличе твій голос у снах звідусіль.
Розлука – татуювання на стінках
Душі, де кохання зцвіліло у біль.
Уже не питаю, що з нами і з ким ти:
Було – загуло, десь попереду – бути.
Найважча у світі наука це – жити
І почуттям наказ дати: “Забути”.
Годинник б’є в серце наче у дзвони,
В порожній прозорості – фронт.
Вишкрябує доля одвічні канони
Ріллям у буття – де новий горизонт.
Павло Гай-Нижник
27 лютого 2026 р.
Обрii в тiнях
© Copyright: Павло Гай-Нижник, 2026
Свидетельство о публикации №126022706574
Свидетельство о публикации №126022706574
Рецензии