Глянь во, жэнят тут меня!
У меня севодня день такой счасливый,
Шо й сказать нельзя!
Бо я во влюбывся прам-такы ув лиску,
Шо быззубая.
Гэй, ты! Рыжая! Ты, чо, стычая?
Ибо зарэ владю всю твою погарду!
Посмыйисься уж с миня!
На таво напала, шо возьмэ засранку!
А ны вмыйиця.
От товди поплачыш по такому Васьцы,
Шо й ны брыйиця!
И на: я Коня замордую ж вжа.
Бо така награда, шо й в зубах помада,
А на голови чурбан.
Мы, канечно, никахда
Не палюбим гэтких Машк,
Шо себя тут ставят вышэ всех красавиц
Да шэ й глушать всих пудрад.
Свидетельство о публикации №126022700419