Сідає сонце… Вечір поспішає…
Віщують спокій сутінки весни.
Думки про вічне тиша навіває,
А ніч уже нові готує сни…
Спалахують жадання передишки,
Перепочинку після справ земних,
Росте жага відчути прагнень зблиски,
Знайти в перлинках долі щастя штрих.
Розглянути спокійно нерішучість,
Туманні безпричинні сум’яття,
Відкинути думки про неминучість
І дійсності фатальне сприйняття.
А наостанок, будь-що порадіти
Досягнутій меті у плині днів
І мрією сміливою злетіти
У безкінечність зоряних світів!!.
Сідає сонце… Тиша… Мить прощання…
Хвилини розмаїтих відчуттів…
Філософічні роздуми про щастя
Полискують в мереживі шляхів…
У роздумах
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126022605199
Свидетельство о публикации №126022605199
Рецензии