У холодному подиху лютого
Я шукала людського тепла.
Та, мабуть, зло з добром переплутала
І від правди далеко пішла.
Крига далі ставала міцнішою
І душа замерзала у лід.
Та якби ж то була я мудрішою,
Зачинила би серце, як слід.
Маю серце занадто довірливе -
Саме в цьому найгірша біда.
Воно й досі м'яке, нерозбірливе,
І для нього, все - чиста вода.
А брехня вміє бути підступною,
Розчинившись у щирості фраз.
І тому йде за нею, наступною,
Гола зрада, без жодних прикрас.
Але в серці нестерпною раною
Є така, що завдав давній друг.
Тож, до Бога, з душею вже рваною,
Я схиляюсь, з молитвою рук.
У холодному подиху лютого
© Copyright: Дарья Тимошенко, 2026
Свидетельство о публикации №126022406549
Свидетельство о публикации №126022406549
Рецензии