Може, це мені всього лиш сниться,
Може, це – лише жахливий сон?
Смутком білий світ від горя вкрився,
Смерть на землю сипле лютий дрон.
Тихий ранок… Небо рожевіє
Світ віщує бездоганний день…
Тільки сніг раптово червоніє,
Крики жаху рвуться із грудей…
Вечір… Сонце йде на відпочинок
З болем у збентеженій душі!
Гострий біль наповнює полином,
Ніч готує ноти крижані.
У засвіт летять загиблих душі,
Мрії, сподівання, імена…
Тиша розчиняється у гулі,
Очі застилає пелена…
Вже чотири роки!!! Ні, не звикну!
Кожна мить війни вселяє жах!
Господи, спини лиху годину
В сущому і навіть уві снах!..
Може, сниться?
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126022405296
Свидетельство о публикации №126022405296
Рецензии