Підштовхни мене, Б-же. Напевно, я ніц вже не вартий…
Мені муляє світ, у якому так мало людей,
що сприймають життя як зразок ідеального жарту,
і багато потвор, що шукають величних ідей.
Підштовхни мене, Б-же. Ці скелі над жерлом безодні
хай лякають хронічно закоханих в гроші, а я
балансую між завтра в любові і сумом сьогодні,
як чортам не помітна остання надія Твоя.
Підштовхни мене, Б-же. Ти був. І Ти є. І Ти будеш…
Що ж до мене, то я - не така вже й важлива деталь
для Твого неповторного в зоряній сутності чуда,
щоб раптово за мною відчути не стриманий жаль.
Підштовхни мене, Б-же. Ти ж можеш мене підштовхнути
до звичайного щастя злетіти на віри вітрах
і, нарешті, всю погань світиська навіки забути,
подолавши в душі невгамовній розкаяння страх…
Пiдштовхни мене, Б-же!
© Copyright: Александр Ноцкий, 2026
Свидетельство о публикации №126022308339
Свидетельство о публикации №126022308339
Рецензии