Прощавай, Балестран, прощавай.
Відпливає паром від причалу
так помалу, помалу, помалу,
як не вміє цвіркун-талалай.
Прощавай, Балестран, прощавай,
місто сили під крилами меви,
ялівцеве, блакитне, рожеве -
необачно покинутий рай.
Подивись, ні сльози, аніже.
Твої хвилі до берега схильні,
і малину, як яблука стиглі,
моя пам;ять навік збереже.
Не скучай, Балестран, не скучай,
твою щиру усмішку негорду
на ранковій світлині фіорду
я у серці ношу зазвичай.
Прощавай, Балестран, прощавай,
Мої спогади носить повітря,
в час, коли догорає дровітня.
уві сні мене згадуй бодай.
світлина: Hans Dahl. Balestrann.
Balestrann
© Copyright: Цветков Александр, 2026
Свидетельство о публикации №126022105976
Свидетельство о публикации №126022105976
Рецензии