22. Пророческие видения смартфонного века

І явилось мені видіння велике: 
Люди сиділи в містах, не дивились у небо, 
А очі їхні були прикуті до екранів. 

І бачив я, як діти народжувались із телефонами в руках, 
І перше їхнє слово було — "Wi-Fi". 
І бачив я, як старці забули молитви, 
А молилися лайкам і стрічкам. 

І прийшов час темряви: 
Сонце сховалось за фільтри, 
Зорі згасли у TikTok, 
А правда зникла в Instagram. 

І голос гримів із небес: 
"Ой, народе мій, ти продав душу за екран, 
Ти проміняв волю на зарядку, 
Ти віддав серце своє смартфону. 

І буде тобі пустка велика, 
Бо не знайдеш ти правди у стрічці, 
Не знайдеш ти волі у Wi-Fi, 
Не знайдеш ти життя у лайках." 

Але бачив я й світло мале: 
Юнак поклав смартфон на землю, 
Поглянув у небо, почув спів пташиний, 
І душа його ожила. 

І сказав голос: 
"Спасеться той, хто згадає поле, 
Спасеться той, хто згадає слово, 
Спасеться той, хто згадає себе."

Продолжение следует...
http://stihi.ru/2026/02/21/478