Вiршi, як купа...
Вірші, як купа діамантів,
дорогоцінні камінці-
в безодню неба злет таланта
і журавель в її руці.
Поезії в душі по вінця,
любов у кожному рядку...
І слово кожнеє мов криця,
що в небо вимостить кладки.
Прості, як правда, неповторні-
квітучий весняний розмай...
Де ніжним голосом валторна
нас у земний скликає рай.
***
Все ще хочу.
(до скону проблема?)
Цих віршів осягти таїну
слів чаклунство і образів велич,
що душі коливають струну.
Певен,Небо радки їй шепоче
неповторні, святі та пророчі,
що нас кличуть ідти в далину.
Свидетельство о публикации №126022102186