Змінилось золото прощання
І стало місячним сріблом,
Колишня аура кохання
Холодним вкрилася сніжком.
Швидкими ритмами токати
Торкнулись спогади душі,
І пронеслись життєві дати
Земної довгої путі.
Згадались трепетні прощання
У теплі літні вечори,
Пташок безжурне щебетання
І теплі щастя кольори.
Усе пливло, мов у серпанку:
Обійми, радощі і сум,
І поцілунки до світанку,
І почуттів цілющий струм.
Усе було… Було й минуло…
Куди поділись ті часи?
Ядро кохання не заснуло,
Воно згоріло від жаги…
Немов блудниця, розіп’ята
Думками втомлена душа…
О, час – страшніш суда Пілата,
Хоча й не відає гріха!..
Було й минуло
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126022009408
Свидетельство о публикации №126022009408
Рецензии