Раптово виглянуло сонце,
Немов обітниця весни,
Послало швидко у віконце
Порив нестримної жаги.
Несли ці полиски ласкаві
Свої найкращі почуття,
Усе було у цьому сяйві:
Надія, віра, смисл життя!
І розсипалися окови
Пітьми, печалі і нудьги,
Вбирало серце глас любови,
Сяйливі радощів струмки.
Душа уже була готова
Летіти у країну мрій,
Туди, де є краса казкова,
Де світ у яві весняній!..
Душа вже бачила барвистість,
Відтінки ніжних кольорів.
Блакиті лиск і шовковистість,
Духмяну розкіш берегів!..
Всього лиш виглянуло сонце,
Та грянув час метаморфоз!
Прийшло життя у царство сонне!
Пішов на спокій світ погроз!..
Виглянуло сонце
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126022009393
Свидетельство о публикации №126022009393
Рецензии