Вміти прощати – це легко і важко,
Важко забути оману і біль,
Часом заплачеш, немовби малятко,
В серці відчувши образ заметіль.
Вміти прощати! Це так благородно
Докір, злослів’я забути навік!
Чом же буває в душі прохолодно,
Ніби на муки Всевишній прирік?
Щастя буває до болю мінливим,
Часом залишить лише черепки…
Як же навчитися бути немстивим,
Помисли чисті в душі зберегти?
Як залишитися в розпачі дужим,
Як усміхнутись, почувши “прости”,
Як до прохання не бути байдужим,
Зводити знову розбиті мости?..
Як повернути миттєвості згоди,
Біль розтопити, розбити стіну?
Як не зубожіти в миті незгоди,
В серці відчути довіру й жагу?..
Вмiти прощати
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126022009385
Свидетельство о публикации №126022009385
Рецензии