Напевно, життя продовжується…
Бо радість в очах нестримна…
Хтось заздрить та вихваляється,
А я йду до тебе, мила…
Кохання моє серцеве,
Нестримне та й невмируще,
Я вірю у все приємне,
Я маю кохати дужче…
Несу тобі квітів ніжність,
Єдиній — лиш все найкраще…
Хай час мене зро;бив сивим,
Але я є тут і справжній…
Життя так спливає швидко,
Тож, нащо нам сумувати,
Готую свої обійми
Для тебе, щоб ніч не спати…
Мандрую з тобою всюди,
Сумую, коли не разом,
Думками пишу етюди,
І ще надихаюсь джазом…
Хай збудеться наша зустріч,
Я знаю, що ти чекаєш,
На мене та, навіть, дужче
У мріях мене обіймаєш…
(Ніка)
Січень 2025
Напевно, життя продовжуеться
© Copyright: Вероника Удовиченко-Ивашина, 2026
Свидетельство о публикации №126022006626
Свидетельство о публикации №126022006626
Рецензии