Стэжыною пидйому елегия

  Стежиною підйому
             елегія

Чому це так, у світі білім
без болю не бува життя
і на чолі твоєму блідім
сіпоче жилка каяття.
І завше знайдеться причина,
щоби спочинку не давати –
ота триклята є гірчина
від радості щоб відривати.

То дощ занудливий дошкулить,
до суму Душу повертай!
Або ж печаль тебе пригубить –
у пройдені нас зве  літа...
Яке ж чутливе Серце маєм,
чи можна так не берегти?
Прости вже нас, так кажеш знаєш,
що шепчуть знов очерети?

Минає все, міраж нас кличе –
такий живий, аж до дрібниць...
Прийдешнє сьогоденню зиче –
ніколи не роби дурниць!
Вони повернуться до тебе
чи сумом, чи до болю зле;
читай, що каже Боже Небо –
радій суцвіттю цих лілей.

І кожну ту хвилину слушну
цінуй і файно бережи,
бо неповторна, мовить мушу,
й безцінна в пошуках стежин...
А біль – то ступінь для підйому,
щем мудрості, що вгору зве
і кожен крок – лише самому...
Любов і Радість там живе.

В’ячеслав Шикалович
01.01.2006р. – 20.02.2026р.
Мелодія на слова пісні: