Птаха заспівала щойно —
Ні жалю в ній, ні зітхань:
Не шкодую ні про що я,
Що мені до шкодувань?..
Різне у житті бувало,
Барв у споминах — вітраж.
Сміху й сліз було чимало,
Все вмістилося в багаж.
Як у рідних у долинах,
Так і в дальніх у краях,
Все моя душа пташина
Несла світу у піснях.
Знаю, люба, твою таїну.
Знаю, мила, бо і я
І співаю, і літаю —
Доленька така моя.
Птаха
© Copyright: Елена Эшвович, 2026
Свидетельство о публикации №126022002469
Свидетельство о публикации №126022002469
Рецензии