Дозволь помолитись за тебе

Сонце у небі сяє яскраво
Інколи хмара його затуляє.
Всі ми позбавлені Божої слави,
Тільки невіруючий те не знає.

Все нарікає на тяжкую долю,
Зір направляючи лише додолу.
Не дослухаючись Божої волі
Він по життю іде наче по колу.

В світ він з'явився і в прах він відходить,
Наче вівця іде він на заклання.
Звісно він сенсу в тому не знаходить
Хоч і шукає та має бажання.

Тільки шукає не те він що треба
Й тому із сумом життя споглядає.
Бога в житті відхиляє від себе,
Щастя шукає а воно зникає.

Дерево чахне, будинок сідає,
Діти роз'їхались у різнобіччя.
Чому ж ти друже Творця не шукаєш
І до землі хилиш своє обличчя.

Час твій прийдешній, ти це розумієш,
В серці твоєму лиш розпач й тривога.
Ти пожинаєш лиш те що ти сіяв
Тільки тому що відкинув ти Бога.

Друже, дозволь помолитись за тебе
Щоб розірвались ворожії пута.
Зір підійти ти до Бога у небо
І помолись, й будеш Богом почутий.

Він є Творець і Спаситель єдиний,
Іншого в цілому світі немає
Хто би за грішних віддав свого Сина
Лише тому що так сильно кохає.