Коли в житті – зима і снігопад,
Коли всю душу смуток огортає,
Я мрію про весняний променад
І вірю в те, що все лихе спливає.
Коли морозна туга у думках
І серце крає боляче безвихідь,
Я згадую з надією в очах
Про сонячну весну і ночі тихі.
Коли вразливі нерви на межі,
А ставні щастя наглухо забиті,
Кажу я “ні” докучливій порі
І двері відчиняю ясній миті!..
Коли надмірна ноша у душі,
Коли у грудях біль несамовитий,
У спогадах про ночі степові
Життєвий шлях гортаю пережитий.
Крізь себе пропускаю все життя,
По-іншому сприймаю біль і радість,
На волю відпускаю почуття,
Сильнішаю у мудрім умогляді.
Навовнююсь наснагою вітрів,
Небес, зірок, нетлінної природи,
Впускаю в себе все могуття слів,
Глаголами* долаю перешкоди!..
*Глагол – мова, слово.
Коли в душi зима
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126021901625
Свидетельство о публикации №126021901625
Рецензии