А протяги бувають і в душі…
Незримі, та холодні і тягучі.
Де всі думки становляться гучні,
Немов вітри поривчасто-пекучі.
Там раптом замовкають почуття,
Згасає віра, гаснуть воля й сила,
Здається безвідрадним майбуття
І нависає безнадії брила.
Навколо – пустка і нема руки,
Щоб витягти з цієї прірви лиха,
Прибрати довгих роздумів штики
І дати хоч на мить надії крила.
Від протягу здригається душа,
Та все ж плекає марні уповання
І слухає, як котиться луна
Нервового їдкого хвилювання…
Протяг у душi
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126021901566
Свидетельство о публикации №126021901566
Рецензии