Та не було б запізно жити,
Бо щось ти відкладаєш знов:
Співати, вірити, любити,
Складати віршей та промов…
І не дивитися крізь пальці,
Як час сплива, біжать роки
Кудись, все далі, далі й далі
Від необачності й нудьги…
Я не кажу, що все потрібно
Зробити майже в одночас,
Хай, покроково, часу згідно,
Потроху, поки день не згас…
І поки ніч відверта й тиха,
І поки сили є на гріх,
Що залікує рани й лиха
Та подарує миті втіх…
(Ніка)
Лютий 2026
Та не було б запiзно жити
© Copyright: Вероника Удовиченко-Ивашина, 2026
Свидетельство о публикации №126021808008
Свидетельство о публикации №126021808008
Рецензии