Табу и грех

 Н.Бидненко
Табу і гріх

Я не зізнАюсь, як тебе любила
І ще люблю... на превеликий жаль...
Та об табу любов зламала крила
І залишила навзамін печаль.

Я не зізнАюсь, як любов просила:
Тебе торкнутись і спинити мить.
Але без крил злетіти їй несила –
У свіжих ранах біль іще щемить.

Я не зізнАюсь, як у самотИні
Крізь шум дощу все чується твій крок.
Та це омана... І дощі не винні,
Що нам не видно сяяння зірок.

Я не зізнАюсь, як шукала зірку,
Яка була б для нас обох одна.
Дощі, дощі... Так болісно і гірко,
Любов безкрила плаче десь, сумна.

Я не зізнАюсь, що вселенська втома
На плечі впала... Гріх і каяття...
Тобі зізнАюсь я лише в одному:
Життя без тебе – просто не життя!
***
Табу и грех
Я не признаюсь, как тебя любила.
Ещё люблю...Тебя люблю, как жаль...
Да, об табу любовь сломала крылья
А мне взамен оставила печаль.

Я не признаюсь, как любви просила:
Тебя коснуться , миг остановить.
Увы, без крыльев у любви нет силы-
А в свежих ранах боль моя щемит.

Я не признаюсь, как в тиши одной
Сквозь шум дождя мне слышится твой шаг.
Но это всё обман. И дождик не виной,
Что мы не видим яркий звездопад.

Я не признаюсь, как звезду искала,
Ту, что была бы на двоих одна.
Дожди, дожди...Так очень больно стало,
Любовь без крыльев плачет там сама.

Я не признаюсь, что вселенной ноша
Упала мне на плечи. Грех и покаяние...
Тебе признаюсь только лишь в одном:
- Жизнь без тебя - просто не жизнь!