Лiна Костенко - Кiнь Калiгули - на русский

Мой перевод на русский язык стихотворения
Лины Костенко "КІНЬ КАЛІГУЛИ":

       Конь Калигулы

Какой закон? Законы вещь двуликая.
Центурион – кентаврова родня.
Когда из Рима уезжал Калигула,
взамен себя он оставлял коня.

Стоял скакун и в перьях,  и в попоне,
рабы упорно отгоняли мух.
Сенаторы же, затянув супони,
почтительнейше навостряли слух.

Конь лихо бил копытом в пол сената,
в защитных шорах мордою дрожал.
И в тишине, восторгами объяты,
вставали все, когда он грозно ржал.

Вокруг него ходили раз за разом
почтенные державные мужья.
А он стоял, косил кровавым глазом -
мыслитель, и вершитель, и судья.

Что интересно, – не вели в конюшню.
Шли в эту грязь, как пчёлы в резеду.
На диво были все единодушны,
они любили вожжи и узду!

И морщились, и сокрушались тайно,
во славу хлева не жалея слов.
И мантии, как саваны, свисали
под лаврами плешивых их голов.

Когда ж тиран, не удержась на троне,
и свергнут, и убит был наконец  –
они кричали: «Кони – незаконны!
Где этот конь?  Всё дело же в коне!»

А правда так в оковах и томится,
на казнь людей ведут день ото дня...

Калигула разумным был убийцей.
Он знал, кому подсовывать коня.

Эмма Иванова.
18.12.2021г.

================================

           Оригінал:
         КІНЬ КАЛІГУЛИ
         Ліна Костенко

Який закон? Феміда перекліпає.
Центуріон - кентаврові рідня.
Коли із Риму від'їжджав Калігула,
він замість себе залишав коня.
 
Стояв той огир в перах і в попоні,
стрункі раби одмахували мух.
Сенатори, запрагнувши супоні,
поштиво нашорошували слух.

Кінь бив копитом в римському сенаті,
у чорних шорах ніздрями дрижав.
І в тиші, од захоплень шелеснатій,
усі вставали, коли кінь іржав.

Ішли повз нього ритуальним кроком,
когось топтали, кидали груддя;.
А він стояв, косив кривавим оком,
цей кінь-мислитель, зверхник і суддя.

І що цікаво, не вели до стайні.
Ішли в той бруд, як бджоли в резеду.
Вони були на диво одностайні,
вони любили віжки і вузду!

Журились потай і вживали трунки,
у пишних одах прославляли хлів.
І мантії звисали, як натрумники,
під лаврами заплішених голів.

Коли ж тиран не вдержався на троні
й на повен зріст простягся у труні,
вони кричали: «Коні - незаконні!
А де той кінь? Вся справа у коні!»

А хвора правда так і не оклигала.
Стратенці йшли небриті, як стерня...

Він був розумний вбивця, той Калігула.
Він знав, кому поставити коня.
---------------------------  Ліна Костенко

© Copyright: Эмма Иванова Избранное, 2021
Свидетельство о публикации №121121802251

Список рецензий на это стихотворение со страницы Эмма Иванова Избранное:
http://stihi.ru/rec.html?2021/12/19/6779