Однаковi тижнi

Однакові тижні проходять повільно,
Я кожного ранку збираюся в людство.
Де обираю стати частиною,
В замкнутом колі звичайному русі.
Прокинусь - і дата вже інша на стелі,
І місто ковтає мене наче каву.
У цьому потоці - тисячні цілі,
Обличчя живі але з написом марно.
Хто я, що іде крізь вітрини і офіси?
Чи знаю, навіщо прокинувся вранці?
Чи просто відтворюю те механічне,
Що в мене заклала система із сталі.
Дивлюсь на всіх - впізнаю вже відоме:
Той самий страх стати зайвим у плані.
Але ще шука;ю нішу, як раки ті нори,
Не знаючи, що океан мій бездонний.
«Хочу Мільйон» -  це не цифра. Це спроба,
Почути, що я не деталь механізму.
Це право відкрити безмежні дороги,
До творчої спроби змінити цей мир.
Бо творчість - не місце. Це спосіб дихати.
Це ритм, що збігається з власним бажанням.
Це коли не питаєш «чи варто чекати»,
А робиш з натхненням і знаєш не марно.
І якщо я піду - то в пошуку сенсу.
І якщо я мовчу - то щоб чути глибину.
Я краще зникну у власному тексті,
Ніж стану номером у чужій картотеці.
Автор: Сергій Довгополий