Покатился туман... Перевод

I. ПОКАТИЛСЯ ТУМАН...
Перевод песни на стихи Марко Кожушного
http://www.youtube.com/watch?v=AIV_BqCjVNs

Покатился туман. Белым саваном сел
на луга и зелёные рощи.
И в вишнёвом саду птиц напев зазвенел,
серебро волны звука полощут.

Показалось, что время замедлило ход,
даже дремлет земля под ногами.
Только птичка в саду тихо-тихо поёт –
песню ночи весенней слагает.

И туман не стихает. В долине река
серебристой гадюкою вьётся,
и волной из росы нежно, словно рука,
ива к глади воды прикоснётся.

Я смотрел, как на рощи легла синева,
как сходил месяц меж облаками
и лучи свои, как серебро, разливал
по степи и в саду, меж горами.

                Январь 2026 года


ПОКОТИВСЯ ТУМАН...
Марко Прокопович Кожушний [1904-1937(1938?)]

Покотився туман. Білим саваном сів
На зелені гаї і на луки.
У вишневім саду спів пташок гомонів,
Розливав срібнохвильові звуки.

І здається, що час уповільнив ходу,
Що й земля під ногами дрімає,
Тільки пташка тихенько співає в саду —
Пісню ночі весняній складає.

Лиш туман ще не стих. У долині ріка
Наче срібна гадюка звиває,
І верба над водою, як тиха рука,
Хвилю легку з роси колихає.

Я стояв і дививсь. Синіли гаї,
Місяць сходив з-за хмар між зірками,
І проміння своє, мов срібло те розлив
У степу, у саду, між горами.


II. ПОКАТИЛСЯ ТУМАН...
Перевод стихотворения Марко Кожушного
(текст взят из сборника «Комсомольское сердце», 1976 г.)

Покатился туман. Белым саваном сел
по весенней зелёной округе.
И в вишнёвом саду птиц напев зазвенел,
рассыпа'л серебристые звуки.

Я смотрел, как серебряный лес гомонил,
как сходил месяц меж облаками
и лучи свои, как серебро, он разлил
по степи и в саду, меж горами.

Ночь прошла. Рассвело. Зазвучали вдали
чары вешние девичьих песен.
О, куда же вас деть, песни, песни мои?
Мной любимые ночи и месяц?

                14 февраля 2026 года               



ПОКОТИВСЯ ТУМАН...
Марко Прокопович Кожушний [1904-1937(1938?)]

Покотився туман. Білим саваном сів
На зелені гаї і на луки.
У вишневім садку спів пташок гомонів,
Розсипав срібнохвильові звуки.

Я стояв і дививсь. Срібний гай гомонів,
Місяць сходив з-за хмар між зірками.
І проміння своє, мов срібло те, розлив
У степу, у садку, між горами.

Ніч травнева пройшла. Залунали пісні,
Пісні-чари весняні, дівочі...
О, куди вас подіть, мої любі пісні?
Мої любії місячні ночі?

1921
Травень

Збірник поэзії «Комсомольске серце», Київ, 1976