З кам’янських буколік
Знічев’я витівка строката.
На думку спало барчуку
господським воликам задати
вечері в дальньому кутку.
Поливши рясно потом нивку,
сердешні причвалали в хлів
до ясел – порожньо. Загривки
ярмо розсохле гне долів.
Котрийсь гука ще – навперейми!
ба, хто не перший, той москаль…
У пелюшках сплять Маннергейми,
об тишу стукає рискаль.
Минало літо барчукові,
минала осінь і зима…
Весна іде на поле крові
до пана, а його нема.
З кам янських буколiк
© Copyright: Светлана Павликова, 2026
Свидетельство о публикации №126021405622
Свидетельство о публикации №126021405622
Рецензии
