Стоїш у зимовому лісі,
Тримаючи гілку смереки.
Стоїш ти, так начебто близько,
Але, й водночас, далеко.
Про що ти, красуне, міркуєш?
Спокусливі очі твої.
За ким, моя зоре, сумуєш?
Які ти співаєш пісні?
А очі твої — ніби кава,
Коричневі, мов шоколад.
Все більш шаленіє уява;
Який чарівний аромат!
Стоїш. А смерека духмяна.
Її кожен бачити звик.
А ти від морозу рум'яна;
Повільно так падає сніг.
Красунечко, як ти далеко!
Дивлюсь зараз все на світлину:
Тримаєш зелену смереку,
А я же, нудьгую і нині.
Ти та смерека
© Copyright: Соня Арутюнова, 2026
Свидетельство о публикации №126021307976
Свидетельство о публикации №126021307976
Рецензии