Недоля Думка, Михайло Петренко - перевод Недоля Ду

Недоля (Дума)

Смотрю я на небо и в думах гадаю:
Зачем я не сокол, зачем не летаю?
Зачем ты мне, Господи, крыльев не дал?
Я б землю покинул и в небо слетал.

Далёко за тучи, подальше от света
Искать себе доли и в горе привета,
И ласки у звёзд и у солнца просить,
И в свете их ясном всё горе топить.

Для доли я сызмальства был нелюбимый,
Парнишка приблудный, батрак ей немилый;
Чужой я у доли, чужой у людей:
Неужто кто любит приёмных детей?

Сроднился я с лихом, привета не знаю,
И горько и тщетно свой век коротаю.
И в горе познал я, что только одна —
Далёкое небо — моя сторона.

На свете мне горько, а станет вдруг горше,
Я гляну на небо, веселья так больше!
Я думать забуду, что я сирота,
Ты, мысль, далеко, высоко улетай.

Ах, если б мне крылья, орлиные крылья,
Я б землю покинул и для новоселья
Орлом быстрокрылым я б в небо вспорхнул
И в тучах от света навек утонул.

(Перевела с украинского на русский язык С.В. Алексеева, 11 февраля 2026 г..
Оригинал - стихотворение "Недоля (Думка)", Автор Петренко Михайло Миколайович (Петренко Михаил Николаевич), 1841 год.)
==============================

*В издании 1841 г. на украинском языке слова немного отличаются от оригинала стихотворения. Стихотворение стало песней.
**К сожалению при копировании оригинала текста на дореформенном языке 1841 года
некоторые буквы меняются на значки.
Но всё же скопирую сюда:


Дивлюся на небо та й думку гадаю:
Чому я не соколъ, чому не лjтаю?
Чому менj, Боже, Ти крилля не давъ?
Я бъ землю покинувъ и въ небо злjтавъ…
Дал;ко, за хмари, подальше вjдъ свjту,
Шукать собj долj, на горе привjту,
И ласки у сонца, у зjрокъ прохать,
Й у свjтj ихъ яснjмъ себ; покохать.
Бо долj ще з-малу кажусь я нелюбій;
Я наймjт у неи; хлопцюга приблудній:
Чужій я у долj, чужій у людей…
Хиба хто кохае нерjднихъ дjтей?…
Кохаюся лихомъ и щастя не знаю,
И гjрко безъ долj свjй вjкъ каратаю;
Й у г;рj спjзнавъ я, шо тjлькj одна
Далекое небо моя сторона…..
И на свjтj гjрко! — Якъ стане щ; гjрше,
Я очи на небо — менj веселjше,
И въ думкахъ забуду, що я сирота —
И думка далеко, вис;ко лjта!….
Такъ дайте же крилля, орлячого крилля!
Я землю покину — и на новосjлля
Орломъ бистрокрилимъ у небо польну
И въ хмарахъ вjдъ свjту на-вjкъ утону.

(1841 год, Петренко Михайло Миколайович)
==========================================

Подлинный текст стихотворения:

Недоля (Думка)
Михайло Петренко (1841 год)

Дивлюсь я на небо та й думку гадаю: 
Чому я не сокіл, чому не літаю, 
Чому мені, Боже, ти крилець не дав? 
Я б землю покинув і в небо злітав. 

Далеко за хмари, подальше од світу, 
Шукать собі долі, на горе привіту 
І ласки у зірок, у сонця просить, 
У світлі їх яснім все горе втопить. 

Бо долі ще змалку здаюсь я нелюбий, 
Я наймит у неї, хлопцюга приблудний; 
Чужий я у долі, чужий у людей: 
Хіба ж хто кохає нерідних дітей? 

Кохаюся з лихом, привіту не знаю 
І гірко і марно свій вік коротаю, 
І в горі спізнав я, що тільки одна — 
Далекеє небо — моя сторона. 

І на світі гірко, як стане ще гірше, — 
Я очі на небо, мені веселіше! 
Я в думках забуду, що я сирота, 
І думка далеко, високо літа. 

Коли б мені крилля, орлячі ті крилля, 
Я б землю покинув і на новосілля 
Орлом бистрокрилим у небо польнув 
І в хмарах навіки от світу втонув! 

Джерело: Найкращі пісні України, К., 1992.