Як темряви ночі завіса впаде
я буду наосліп шукати тебе.
Як ляжуть відбитки в один де-не-де,
я зможу обняти так ніжно тебе,
що двоє одразу зіллються в одне,
нехай нещасливе, втім, дуже рідне.
А як нам обійми ключі розімкнуть
ти зможеш почути від мене про суть.
Як цвенькає коник в досвітній траві
я буду шептати на вушко тобі.
Як падають зорі в глибини води
я буду шептати на вушко тобі.
Було так i буде навіки-віків,
Не варте чорнило для лагідних слів.
про темряву коника та чорнило
© Copyright: Цветков Александр, 2026
Свидетельство о публикации №126021105876
Свидетельство о публикации №126021105876
Рецензии