Колись плекали мрii кришталевi...

Колись плекали
                мрії кришталеві...
Колись кохали
                й вірили в життя...
Та час сплива...
                Принади всі життєві
невідворотно
                кануть в небуття...


Розбиті вщент
                всі кришталеві мрії,
по них життя
                бульдозером пройшло...
Від сподівань,
                любові та надії
що залишилось?
                Тільки бите скло...


Ні, я не плачу -
                плакати не треба!
Я посміхаюсь
                навіть залюбки...
Та все частіше
                я дивлюся в небо -
де улітають
                в небуття хмарки...


Емма Іванова.
07.11.2020р.



© Copyright: Эмма Иванова Избранное, 2020
Свидетельство о публикации №120110706473

Список рецензий:
http://stihi.ru/comments.html?2020/11/07/6473


Рецензии
Дуже красивий та зворушливий вірш, шановна Еммо Василівно!
З повагою, М.В.

Михаил Вышгородский   04.08.2026 23:22     Заявить о нарушении
Дякую, Михайле!
Всього найкращого Вам!

Эмма Васильевна Иванова   05.08.2026 12:35   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.