Марии Оксентиивни К. балада

               Марії Оксентіївні К.
балада

Там глупа ніч, за вікнами лиш вітер...
немає сну – літають сторінки
життя мого коханого, мій Світе –
як швидко відцвітають васильки...
... Ось-ось летять шкільні роки за вітром,
відлунням в Серці, перших почуттів.
Безхмарний вік хоч взимку, а хоч літом –
бери з тих днів усе, що ти зумів...

Та що це? Брязнув серед ночі засув –
забрали Татка – горе! Ні за що...
ми вчотирьох... і Мама... гримнув засуд,
отої трійки вирок. Казна-що???
Вже й курси вчителів – все ж, жити треба.
Та грізно рикнув повоєнний час!
Завмерло Серце, почорніло небо –
знов над життями лезо від меча.

Оті жорстокі аж чотири роки –
поема чорна... ні, не для слабких.
... Та все скінчилось. Господи! То ж доки?
... Знов розцвіло... відкрилися дужки
нових надій, кохання первоцвіти:
є чоловік і первісток родивсь.
За сином донька – діти, мої квіти –
літа щасливі, що й не надивись...

А вітер дме і шелестить гілками,
гортає далі зжовклі сторінки –
я вчителька і зошити роками
перевіряю, в них течуть віки...
Історія. Є кожному в ній пісня –
з солодким завше поряд жде гірке.
Вік двадцять перший. Та на душу тисне
недосконалість людства,  бо легке

творіння смерті стало до потали –
серед земних красот, як реп’яхи.
То ж за онуків страхи є й зостались,
а за вікном летять роки-птахи.
Самотньо... розлетілись мої квіти
і вже давно коханого нема...
Там глупа ніч – за вікнами лиш вітер
і тільки Бог тримається керма.

Вячеслав Шикалович
30 10.2005р. – 27.01.2025р.
Мелодія на слова пісні: