Дихає лютий зимою й весною,
Він відчуває в собі дві пори!
Дружить з зимою, немов із сестрою,
Просить весну щонайшвидше прийти.
В лютому десь у глибинах під снігом
Знов воскресають маленькі ростки,
Птаство вітає вигадливим співом:
Зяблики, плиски, синички, шпаки…
В лютому чується голос віднови,
Радує запах духмяних краплин,
Хочеться йти за снагою в діброви
І забувати думок серпантин…
В лютому проліски пахнуть дитинством,
Сміхом доноситься ехо весни,
Небо дивує блакитним відливом,
Музику пишуть веселі струмки.
Миті відродження душу втішають,
Знов оживляють старі почуття,
Серцю бентежному віру віщають
Нервом тепла і нового життя…
Митi вiдродження
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126021102509
Свидетельство о публикации №126021102509
Рецензии