Квіти з-під снігу,
Мов сльози щасливого сонця!
Білі, блакитні, як небо безхмарне, ясні!
Чую в них ліру,
Жагу і спокусливість моря,
Ніжні привіти теплу і вродливій весні.
Квіти, мов діти!
Маленькі провісники щастя!
Радість у серці від їхніх привабливих барв!
Хочеться бігти,
Розсипавши усмішки зрання,
Стишити в серці думок і тривог контрабас.
Квіти – магічні,
Одвічні супутники жінки,
Вісники ніжних, огорнутих благом хвилин.
Ранні і пізні,
Вони наших настроїв свідки.
Є в них натхнення садів, берегів, полонин…
Квіти ранкові,
Зігріті жагою кохання,
Квіти вечірні, наповнені казкою мрій!
Завжди чудові!
І навіть у миті прощання
Є в них любов і надія у тиші в’язкій!..
Квiти
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126021102497
Свидетельство о публикации №126021102497
Рецензии