Звичайний день зими…
А, може, й ні… Похмуро…
Пропали килими
І все коштовне хутро.
Та головне не це!..
Не дивлячись на втому,
У пам’яті живе
Затишне лоно дому.
Несе надій крило
В сосновий ліс, до річки…
Та розпачу жало
Вражає сумом звістки…
Морозом обдає
Вогонь війни пекучий
І болю завдає
Глас світу нерішучий…
Думки, як комиші,
Шепочуться невпинно…
Безвихідь у душі
Зростає щохвилинно…
Звичайний день
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126021102460
Свидетельство о публикации №126021102460
Рецензии