про щастя та мошву
не прошмигнути і шпаком.
Ми так малі перед прийдешнім,
немов мошва під каблуком.
Зате любов — велика ноша —
а як здіймає нас без крил!
Як ти живеш, моя хороша,
як ти долаєш крутосхил?
Як просто марити за щастя,
коли ось тут — рука в руці.
Моя хороша, я не здамся
на півпуті, як ті ченці,
бо віра діє для безсилих,
і мари — ноші для надій.
Мене ще куля не убила,
ще наш розгорнуто сувій.
(Світлина / Контекст: Владислав Шерешевський. „Комплексний обід“, 2026
Свидетельство о публикации №126021000461