Зупинилися хмари.
Я відкрию в серці свої молитви,
Щоби їх на крилах віднесли голуби,
Де вічно дивляться у слід
Всі, хто вірить в знаки.
Мало часу залишила мені,
Щоб, сумніваючись у чарах,
Для себе гріх свій приберіг
І вистояв в ударах серця твоїх грудей.
Сумуєш з небосхилу, з червоного даху;
Ятрить в свідомості, на сміх,
Моя голубко,
Твій, наче добрий, гріх.
Зорею схилилась під крило.
Наче разом – чутно сум в душі витає;
Ніби поруч – хочеться іще
З біллю дивитись на лице
І те, що вчора – полюбити,
Твоїх плечей гарячий струм.
Так хочеться зробити жест, сказати слова…
І вже не бачитися.
2009-07-29
Зупинилися хмари
© Copyright: Владимир Шеврон, 2026
Свидетельство о публикации №126020908722
Свидетельство о публикации №126020908722
Рецензии
Ах, дорогой Володя, как необыкновенно пронзительно, трогательно, глубоко и трепетно звучит твое такое тревожащее сердце и Душу, волнующее стихотворение..
Столько смыслов, столько света, столько любви, искренности, сильных чувств, живых эмоций и живых слез..
Светлых и лучезарных дней тебе, дорогой!
Храни тебя Бог..🙏💕💕💕
Олечка Ефимова 10.02.2026 23:03 • Заявить о нарушении
Столько смыслов, столько света, столько любви, искренности, сильных чувств, живых эмоций и живых слез..
Светлых и лучезарных дней тебе, дорогой!
Храни тебя Бог..🙏💕💕💕
Олечка Ефимова 10.02.2026 23:03 • Заявить о нарушении