Не підрахую стільки болю й сліз,
Та у життя на все свої закони…
Сусід дурний до мого дому вліз,
І хоче крові, бруду та прокльонів…
Не хочу опуститися до зла,
Не хочу вірити, що ненависть панує,
Чому я стала «мертва», хоч жива?
Чому хвилину кожну гинуть люди?
Тримаємось, хоч сумно до небес,
Тремтим та від утоми засинаєм,
Так хочеться вже спокою, а ще,
Хтось зрозумів, що бути тут не має…
У кожного з нас безліч лах та рис,
Та все одно щось давить наші скроні,
Не підрахую стільки болю й сліз,
Та у життя на все свої закони…
(Ніка)
Лютий 2026
Не пiдрахую скiльки болю й слiз
© Copyright: Вероника Удовиченко-Ивашина, 2026
Свидетельство о публикации №126020902929
Свидетельство о публикации №126020902929
Рецензии