Не вдягайте мене у вірші
Не вдягайте мене у вірші
І самі не вдягайтесь - не треба,
То уява моєї душі,
Бо писати - така вже потреба.
Чи печаль,а чи сум, каяття -
То ж не тільки то я все прожила.
То все люди пройшли за життя,
А я просто словесно зростила.
Хоч би як, але все - через душу
Пронизала, всі ваші жалі.
І писати про все тепер мушу,
Щоб лишити свій слід на землі.
30.01.2026 р
Вікторія Г
Не вдягайте мене у вiршi
© Copyright: Виктория Гребенюк Роженкова, 2026
Свидетельство о публикации №126020808862
Свидетельство о публикации №126020808862
Рецензии