Все, що було від втоми до болю,
Через призму життєвих причин,
Маю витримку, погляд і долю,
Маю безліч цікавих світлин…
Ось воно, це буття саме справжнє
Від початку до обрію мрій,
Не сумую за прожитим, майже,
Знов пірнаю у безліч подій…
Обираю найкраще — бажати,
Посміхатись та жити життя,
А ще ніжно та вірно кохати,
Слухать співи птахів у гаях…
Доля знає, куди мені треба,
Вітер знає, як хочу весни,
Де є спокій в ночі та безпека,
Де нема вже, нарешті, війни…
(Ніка)
Жовтень 2025
Все, що було вiд втоми до болю
© Copyright: Вероника Удовиченко-Ивашина, 2026
Свидетельство о публикации №126020805344
Свидетельство о публикации №126020805344
Рецензии