Знов малий передих - то дали світло!
Якась година. Може, і на дві?
І відчай, і нудьга потрохи зникли,
Як темрява поплавились в вогні.
Лютує Лютий. Вже й не пригадаю
Суворої безжалісно зими -
Суцільну сірість там, за небокраєм
Та важку ковдру, вкрила що доми,
Льодяний панцир, кинутий Дніпрові
І виклик всім, задіяним в борні
Добра і Зла серед потоків крові,
Осель розбитих, чорної землі.
Зима. Війна. І біль неперестанний
За те майбутнє, ворог що краде.
Де ж той Господь, кому кричать:"Осанна!"
Поки ракета знову не впаде?
По краплі - світло. Зірочка надії?
Тепло - по краплі. Іноді й вода.
Знов здобувають крила наші мрії
Прозорі і тендітні, як слюда?...
Снова маленькая передышка...
© Copyright: Георгий Олегович Хват, 2026
Свидетельство о публикации №126020709244
Свидетельство о публикации №126020709244
Рецензии