Привіт, привіт, моя хороша, як же я скучила за твоїми віршами, і можна ж зайти щось перечитати, але чомусь хочеться нового такого ось. Це ніби отримати нове повідомлення після довгої мовчанки, бути на зв'язку. Одразу тоді хотіла написати, та щось сторінки висіли, не хотіли гортатися до кнопки напісать рєцензію)) а потім замоталась, тепер розмоталась. Зачепив мене цей вірш, навіть трошки переклад зробила, дуже мене не свари, якщо не сподобається, можеш знести сурово і безжально!
кали́нове на білому
серце плавить лід
б'ється як уміє
до весни
летить
пластикова пташка
черга у пітьму
буде тобі важко
якщо я помру?
Ось так вийшло корявенько, але від душі.
Обіймаю, рада, що пишеш, а я ж казала🙃
Привіт, серденько.
І ти пробач, що читаю мовчки останнім часом.
А сварити тебе.. за те, що виконала мою роботу?)
Дякую, що витратила час і почуття на цього малюка,
і за "скучила", і взагалі - за те, що ти є.
Ну і - знаєш, де мене шукати, якщо знадоблюся)
Обіймаю назустріч..
Мені шкода, що тобі шкода, ти не приймай це на себе взагалі ніколи, то ж не малюк, то такий дорослий дядька і такий його вибір. Прибрав за собою то й добре)
І тобі гарного дня, не бери дурного в голову і важкого в руки, добра і милосердна твоя душа. Обіймаю міцно🤗☕
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.