Оч куване побачення

Згадалася чомусь студенна днина,
як люто шаленіла хуртовина,
чекати до суботи вже несила
мене у Смілу дама запросила.

І хоч було у мене обмаль часу
по віхолі дістався до капкасу,
та доки буса ждав із пів-години
ще більше розгулялась хуртовина.

Всю землю замітало снігом білим
я ж квапився на рандеву у Смілу
поспішно в центр міста добирався,
бо у вродливу жінку закохався.

Такої,як вона я ще не бачив,
їй у кафе побачення призначив
капризи ігноруючи погоди
дала мені свою на зустріч згоду.

У транспорті сидів і слухав вісті
у визначений час вже був на місці,
хоч жінка душу вразила приємно,
та з'ясувалось,що чекав даремно.

Ця згадка відновила серця сльози,
бо ждав її на лютому морозі,
що не з'вилась-знак напевно Божий,
віддав троянди стрічній перехожій.

Душа ридала на шпаркім морозі
на віях  смутку замерзали сльози,
хоч і не раз довкола оглядався
де домовлялись я не дочекався.
.

лютий 2026
О.Чубенко-Карпусь.