Колись полечу я у синю блакить,
Покину село і родину,
Туди, де раюють сестра і батьки,
До тебе, мій любий, прилину.
Де друзі, сусіди, велика рідня,
Спокійно собі спочивають.
І, певне, скучають за нами щодня,
І в гості усіх дожидають.
Так боляче стане - розлука тяжка!
Заплачуть і діти, і внуки!
І ляже нагруди земелька важка,
Й спочинуть натомлені руки.
Зітхнуть у печалі, всі квіти мої,
І ліс від журби заніміє.
Лиш будуть співати в гаю солов'ї,
Вони сумувати не вміють...
Віра Холошвій. 12.02.2024.
Колись полечу...
© Copyright: Владимиров Владимир, 2026
Свидетельство о публикации №126020604749
Свидетельство о публикации №126020604749
Рецензии
