Позволь мне
Хоч на хвилинку, щоб тебе зустріти,
Щоб заспокоїли мене вони,
А через хвильку знову відлетіти...
Між нами неозора далечінь,
І тільки в снах живуть рожеві мрії,
Бо в почуттях безмежна глибочінь,
Що додає і віри, і надії.
Давно дороги наші розійшлись,
Та як магнітом щось мене тримає,
Життя і спогади переплелись,
І цей тягар мене не відпускає...
Свидетельство о публикации №126020604522