Слова вибиваю я
ціпом натхнення.
Вію ретельно від пилу, полови.
Зернятка-слова я
пакую в катрени.
Дія тяжка,як і здобичи лови.
Дяку виношу зіркам
я і небу,
не забуваю повітря і хмари,
бо на узліссі
де ставлю колибу
там серед ночі блукають примари.
І мухомором закляк
вурдулак.
На темному небі проклюнувся знак.
Готові катрени
сховаю у скриню,
якщо я до ранку дійду, не загину.
Слова вибиваю...
© Copyright: Николай Супличенко, 2026
Свидетельство о публикации №126020602756
Свидетельство о публикации №126020602756
Рецензии