Обладунок - iнтимна проза

(дисклеймер: чутливий контент - інтимна проза)

Я дивився на неї крізь шпарину, не в змозі відвести погляду. Сказати, що вона неймовірно гарна було б замало. В ній прекрасно все: від суворого виразу обличчя, в очах якого ховалися бісики, до соковитих стегон, яких так і кортіло бодай торкнутися.
Її красу не могли приховати навіть обладунки. Войовнича, небезпечна, але достобіса сексуальна. Вона рухалася важко, не граційно, та я все одно заворожено стежив за тим, як вона вимахує своїм мечем.
Щодо мене… Я лише зброєносець. Сьогодні я вперше допомагатиму їй знімати обладунки. Я намагався не виказувати хвилювання, але гуркіт серця мене зрадливо видавав.
Вона увійшла несподівано (скоріше, увірвалася), й кинула в мене свої латні рукавиці. Не по-злому – бавлячись. Зняла свій шолом і поставила його у кутку. 
Вона посміхнулася мені. Не те, щоб ми якось зблизилися за короткий термін моєї служби, проте, мабуть, вона вже відзначила мою відданість.
Не знаю, що саме, але щось у ній було. Щось справжнє. Щось ніжне.
Вона, стомлена, сідає, жестом підкликаючи до себе. Я підношу келих з вином, яке поволі заливаю їй у рота. Воно міцне. Навіть для неї. Але їй подобається. Я бачу, як її плечі опускаються, скинувши напругу.
Вона киває, а отже я маю приступати до роботи: зняти з неї обладунки. Але в мене тремтять руки. Раніше мені цього не дозволяли. Я хвилююся, а вона дражниться, поки я колупаю кляті ремінці. Нарешті шкіра та металеві застібки піддалися і я зняв наплічник. З другим вже було легше.
Від неї пахне потом. А ще мокрою собакою. Але це чомусь збуджує.
Я знімаю наручі. Нагрудника поки спеціально не торкаюся. Одна тільки думка про те, що під ним, викликає дрож, тож я переходжу до чоботів.
Вона владно, немов королівська особа, впирає ногу мені в коліно. Домінує й насолоджується, поки я червонію, відчуваючи як мене охоплює жар. Я обережно розшнуровую перший чобіт і повільно стягую з її ноги. О деміург! Від її задоволеного стогону я розгублююся, просто витріщившись на її розпашіле обличчя. А вона сміється. Я для неї забавка.
Я знімаю другий чобіт й, не стримавшись, ніжно проводжу рукою по її гомілці. Надто плавно, як для випадкового дотику. Але, мабуть, вона не помітила. Принаймні, мені не знесли голову за зухвальство.
Далі я маю звільнити її стегна, та просто від’єднати кріплення від поясу мало. Моя рука тепер поміж її ніг, хаотично шукає внутрішню пряжку тасетів. Ще б секунда, і я б зомлів від хвилювання, але ремінець нарешті вислизнув з пазу і частина обладунку впала з глухим брязкотом, демонструючи гарну м’язисту ногу, яку спокусливо облягали трико. Тепер, намацуючи другу застібку я міг виразно відчувати жар її тіла. Увесь цей час вона стежить за мною.
Лишається лише нагрудник. Коли я торкаюся верхніх ремінців, вона немов з викликом відкидає голову назад, відкриваючи довгу шию, і дивиться мені в очі. Я не можу відвернутися, прикутий цим поглядом, і так, навпомацки, і знімаю останню частину лат.
Вона глибоко вдихає, розправляючи плечі, а я ковзаю поглядом по обрисах її тіла, що проступають крізь тонку туніку. Їй вже час перевдягатися, а перед тим омитися водою, що я завчасно підігрів із ароматними травами, зібраними спеціально для неї.
Я кидаюся до дверей, поки вона не помітила мого заціпеніння, але вона хапає мене за руку й тягне до себе. В іншу руку вона вкладає мені мокру, ще теплу тканину. А сама… Сама, так і не зводячи з мене погляду, стягує з себе лляну сорочку, оголюючи гарні, невеликі груди.
Я відвертаюся так різко, що хрускає в шиї. А вона заливається сміхом і встає переді мною, впевнено випрямившись. Мій ніс дотягується їй лише до плеча. Вона ж підчеплює пальцем моє підборіддя, змушуючи подивитися на неї, і одними губами мовить: «Я чекаю».
Знервовано ковтнувши, я все ж торкаюся її вологою тканиною, на що у відповідь отримую важкий видих-напівстогін, від якого відчуваю гаряче повітря на своєму чолі.
З острахом, я все ж опускаю погляд на її тіло, щоб добре його омити. Спочатку плечі, шия… Я дивлюся заворожено, як вода стікає по її світлій шкірі… Від ключиці, вниз, крапля плавно перебігає на її груди і проковзує по сoску. Я відганяю від себе безумне бажання злизати цю краплю, і нарешті проводжу тканиною по її грудях, стираючи воду та піт, якомога переконливіше вдаючи байдужість.
Її тіло ледь помітно здригається, вкриваючись дрібними сиротами. Вона отримує задоволення від доторків. Видає звуки, які не можуть не бентежити мене, і я змушений приховувати своє важке дихання, щоб вона не збагнула, що я п’янію від нашої близькості.
Вона зупиняє мене, коли я повністю обтер усю передню частину її торсу. Сідає на стілець, спиною до мене. Я змочую ганчірку у воді, яка ще не встигла вистигнути. Повертаюся до неї, обережно прибираючи з її плечей недовге, жорстке волосся, оголивши шию.
І знову цей звабливий видих. Я обтираю її, між тим ніжно масуючи шкіру. Здається, масаж – доречна ідея, я відчуваю, як вона розслабляється, коли я розминаю її м’язи. Я сам ледь не втрачаю голову, коли подушечки моїх пальців пестять плечі та лопатки. Оговтуюся, зрозумівши, що захопився. Аж надто ніжно я її торкався, вже без ганчірки, а просто виводячи чудернадські візерунки пальцями, та вона не зупиняла мене.
Я відійшов. Зібрався піти, полишивши її продовжувати миття самотужки. Та вона гукнула мене. Низьким, стриманим голосом. Здається, вона ніколи до цього не промовляла мого імені окрім як коли відчитувала або наказувала. Коли я озираюся, вона вже тримає у руках кухоль. Що ж, маю ще й вимити їй голову.
Вона змінює позу на стільці, та відкидає голову назад. Я ставлю миску позаду, беру кухоль і помалу поливаю її волосся, поки воно не змінює колір на темний. Слідом наношу бальзам із травами, масую її скроні, і спостерігаю, як вона мружиться. Хочеться торкнутися губами її чола, така вона тендітна й беззахисна у цей момент…
Змиваю бальзам я так само повільно й обережно, ставши вже перед нею. Вода стікає їй по вилицях, і я ніжно проводжу пальцем по її щоці, щоб витерти воду. Вона розплющує очі, зустрівшись зі мною поглядом, а моє серце завмирає.
І тут, несподівано, вона хапає мене за ремінь і тягне до себе. Ближче. Небезпечно ближче. Один рух – і я вже сиджу у неї на колінах. Розгублений, зніяковілий. А вона чи то посміхається чи просто з цікавістю чекає, чим я відповім. Потім забирає порожній кухоль з моєї закляклої руки, а іншою рукою проводить по моїй потилиці, різко стискає волосся, відтягуючи мою голову назад, і ривком проводить язиком по моїй шиї аж до підборіддя.
Я забув як дихати, та не можу поворухнутися. Що вона коїть? Навіщо вона дражнить мене? І чому я не зупиняю її?
Вона відпускає моє волосся так само раптово, як і схопила. Не відштовхує – лише дає можливість трохи відсторонитися. Наче перевіряє: втечу я чи ні.
Її стегна гарячі. Надто гарячі, аби я міг не відчувати цього навіть крізь одяг. Я сиджу нерухомо, напружений, мов струна, намагаюся не думати про те, як вода з її мокрого, оголеного тіла просочує мою сорочку, і торкається холодком моєї шкіри. Вона дивиться на мене, примружившись, і схиливши голову на бік, немов кішка. Уважно й задумливо, ніби щось зважує.
Вона знову торкається мене. На цей раз м’яко, майже невагомо, так, що я відчуваю дотик лише через лоскіт волосинок, які вона зачіпає пальцями. Вона проводить ними вздовж моєї щелепи, по шиї, зупиняється на ключиці. Я здригаюся, і вона це помічає. Кутик її губ ледь помітно сіпнувся.
– Не грай зі мною. Прошу, – це все, що я здатен вичавити з себе, відчуваючи, як мені стискає груди.
Вона мовчки дивиться на мене, повільно проводячи рукою мені по передпліччю. І я розумію цей погляд: вона дає мені час, щоб я відчув, що у безпеці. А потім повільно притягує мене за потилицю до себе, торкається чолом мого чола та важко видихає.
Вона так близько, що я відчуваю аромат бальзаму, змішаний з солонуватим запахом поту й кислим присмаком вина, і затримується на тій межі, де поцілунок вже неминучий, але ще не стався, залишаючи на моїх губах лише подих. Усе навколо завмирає, немов знущаючись.
Я проводжу рукою по її ще мокрому волоссю. Тепер воно м'яке та трохи хвилясте. Вона напружується лише на мить, а потім дозволяє. Заправляю пасмо їй за вухо, й огортаю її обличчя долонями, заглядаючи їй в очі. Тепер її погляд не такий, як раніше. Ніжний. Очікувальний. Я відчуваю, що і сам дивлюся інакше. Чесніше. Тепер я можу зізнатися.
Тому я цілую її. Обережно, немов питаючи дозволу. Поцілунок короткий, стриманий. Вона витримує паузу, перш ніж відповісти, ледь не розбивши цією затримкою мій світ на друзки.
Тепер вона ніжно куйовдить моє коротке волосся. Ще секунда й вона притягує мене ближче, а поцілунок стає глибшим. Вивчаючим. Вона веде, а моє хвилювання переростає у дещо інше. В азарт. В рішучість.
Таким стає і мій цілунок. Сміливим і пристрасним. Зухвалим і в той же час турботливим. Цього виявилося достатньо, щоб вона тихо видихнула мені в губи і я відчув, що вона переможно усміхається.