Горка, прыгожа i больна
Але бачу там толькі пустэчу.
Ты заўсёды ў цені ночы,
Дзе няма ані суму, ні стрэчы.
Ты нібыта дзіўная з’ява,
Што знікае ў святле зары.
Для мяне ты — і боль, і слава,
І каханне тваё — цёмны вір.
Ты глядзіш, але не заўважаеш,
Як знікае мой свет пад нагамі.
Ты кахаеш, ці проста гуляеш
Са сваімі й чужымі снамі?
Растваруся ў табе павольна,
Не знайшоўшы, чаго няма...
Гэта горка, прыгожа і больна —
Быццам летам пахне зіма.
Свидетельство о публикации №126020409678