Лютий плаче… Знає добре:
Він закінчує зиму.
Зранку все навколо мокре,
Все – немовби у диму.
Є у лютому щось тайне,
Особливе і сумне,
Незвичайне і печальне,
Щось прощально-нелегке…
Готуватися в дорогу
Йде у лютому зима,
Не приховує знемогу
І не вірить в чудеса…
Намагається хоч трохи
Пам’ятати про гламур,
Хоч весни і чує кроки,
Ще вив’язує ажур.
Компенсує дощ і морок
Первоцвітами в гаях
І привабливим узором
Спокушає на дахах.
Лютий, він насправді добрий:
З перших кроків жде весну.
З виду часом він суворий,
Та веде на ділі гру…
Лютий плаче
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126020405935
Свидетельство о публикации №126020405935
Рецензии