Як сонце в океан вкладається поспати,
Осніжені гілки блищать, немов дукати ...
А пагорби снігів у січні - острівець
Пухнастих закоцюблених овець.
Лише Тебе нема. А був якби,
Обтерла би пісок із Божої стопи.
Вітер кватирку струшує: рип-рип...
Ти не побачиш сліз. Лиш тихий схлип
Дитини, що шука собі повсюди...
І в сірім січні хоч краплини чуда.
І розвидняється застиглий, вічний морок...
Це також чудо - зустрічай вівторок!
27 січня 2026 р.
Чудо
© Copyright: Маргарита Метелецкая, 2026
Свидетельство о публикации №126020202209
Свидетельство о публикации №126020202209
Рецензии